"танцуй на моей ладони, танцуй, пока не кончилась музыка, танцуй на моей ладони, танцуй, пока я ещё не ушёл.."(с)
але моя долоня вже горить і мотив зовсім інший, та й танці скінчилися, і "фея" покинула зал, але не покинула серце..
а в мене пульс 101 за хв.. грець його знає шо з ти робити..

осьо вам від мене прівєд, шо в голові те й в руках..)

уууу.. як паскудно.. аж хочеться скавчати...

1) основна частина моїх записів є цілком метафоричними.. я дуже рідко в письмовому вигляді виражаю свою думку прямо..
2) .. а враження неначе цей потяг до сих пір мене чекає.. хоча квиток давно попіл та й станцію відбуття вже зруйнували..

коли довго прикидаєшся ідіоткою, головне не пропустити той момент, коли нею вже врешті стаєш...

ми не пережили тяжке розлучення , ніхто не помер від тяжкої хвороби, наші діти не потрапили в авіакатастрофу (бо в нас їх не було), ніяких драм (ну майже), не трапилося нічого такого, що змушує відчути біль на смак, це просто життя, так буває, сталася одна мала трагедія, щоб вберегти нас від багатьох великих, і якщо буде треба, життя поставить все на свої місця, а поки що все є так, як воно є..не має значення, подобається це чи ні..

дивно коли серце йде в розрив.. я тільки зараз це зрозуміла, хоча часу пройшло вже дуже багато..дивно дуже дивно, бо це боляче, зараз лише для мене, а якщо викрити таємницю, то це буде біль і для інших людей..того страждаю наодинці..
ахахахаха грєбануться, чи й не мучениця, присвята Квітуся.. пі"№;?ц..

ти для мене напевно занадто свята
я можливо для світу занадто грішна
вкотре вже приховала листа
у комоді для тебе.. не шлю.. навіть смішно
ти пробач мене, знаєш, буває в Різдво
все пригадую наші вечірні молитви
я пішла, самопекло за те святотатство
і провини, й жорстокості мої пориви..
ти лишились.. наврядчи коли наважусь
повернутись туди, де в зимі ще кохання
я скоріше в скорботі своїй розірвусь
і цей лист у шухляду вже ляже останній..

хронічне "впадло" наступає, а до 14го треба здати план курсової.. чи не є гріхом йти в студ бібліотеку після 4ої пари фіз-ри? чи не є гріх робити дітя фіз-ру аж до 5го курсу о_О

у мене найпрекрасніша синиця в руках, журавля в небі я пристрелю..

* * *

є певні почуття в яких я ніколи не зізнаюся адресатам..

* * *

іноді потрібно трохи часу, щоб зрозуміти весь дибілізм геніальних на перший погляд думок..

* * *

розумна людина спочатку подумає, а потім змовчить (с)

сьогодні в мене важливий день, сьогодні я вперше сяду за фортепіано з надією, що в майбутньому зможу хоть щось зіграти..))

іноді зустрічі з певними людьми схожі на показові виступи гуртка народної самодіяльності.. типу, подивись, як у мене все кльово, як у мене все добре, подивись і позаздри.. і ще дещо, чого я не напишу..
але ж блін, приємно, шо мене сприймають як комісію для якої треба виступати.. до вас приїхав ревізор хД))
так шо ще не зрозуміло, як воно в кінці кінців насправді..

не палю. день перший.
рада)

іноді, хочеться стерти ЖЖ, контакт, викинути телефон, стерти та забути номер аськи, стерти щоденник на лівінтернеті, заблокувати номер скайпу, та стерти себе з усіх форумів, взяти сумку з одежою та просто піти, щоб ніхто не знав.. хочеться почати все з самого початку, відчути все з самого початку.. але як легко зруйнувати, та важко побудувати..

все як завжди, є люди які на дуді грають, а є ті хто під неї танцюють.. такі собі спарювальні ігрища деяких океанських хробачків.. спостерігати за таким танцем кумедно, тільки тоді коли ти не те що в акваланзі, а блін в батискафі сидиш, інакше тебе заполіморфлять у хробачка..будеш також тектонік витворяти.. так шо не бійтесь танцювати, дуду не зламаю, я вас сама боюся

а як думаєте ви, що ж нині дешевше: купити квартиру, чи зіграти весілля?

щось якийсь новий вид спаму з*явився в ЖЖ, схоже заснований на клікері..

а все ще залишається купа пісень, речей, а особливо фото найрізноманітнішого гатунку та різних часів, що нагадують мені про певних людей, на жаль деяких вже немає в живих..а на деякі фото болісно дивитися, бо спрацьовую певний снобізм і рефлекс привласнення, а ще бридкіше від того, що розумію: це саме такі почуття, перераховані вище і не більше.. а вороття назад немає і я рада.. але з деякими людьми так би хотілося лишитися на завжди друзями.. але проходить час і між людьми хтось проводить невидимим ножем, перерізає нитку людяності і все.. чужі.. танцюють з кимось іншим, назавжди не одинокі..

алекохаютогохтозаразпоруч кохаютогохтозаразпоруч кохаютогохтозаразпоруч

<333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333

а потім хтось сказав мені, що це зветься любов, до людей з якими я була щаслива і я зрозуміла це й справді вона, я люблю своє минула, я люблю цих людей.. на жаль не всі почують це "дякую" але воно є..

<333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333 <333

ЛИХО!!! народ, допоможіть, хто може, у хлопця з мого інституту важке ножове ушкодження печінки, яке він отримав працюючи охоронцем у місті Євпаторія, потрібні гроші та кров 4ї групи!!! люди, не залишайтеся байдужими, допоможіть!!!
більш конкретна інформація є тут: http://vkontakte.ru/club10481726


БУДЬ ЛАСКА, НЕ ПРОХОДЬТЕ ПОВЗ, АРТЕМ ЧУДОВА ЛЮДИНА, ЙОМУ ЩЕ Ж ЖИТИ Й ЖИТИ!!!! ХЕЛП!!!

ты меня не держи, не надо
зиму я нарисую мелом
его смоет дождем - и ладно
я и здесь буду жить смело
не тревожь мою душу песней
что бы мысль не горела свечою
мы пока что еще вместе
этой странной белесой весною..